Передісторія Першої світової війни охоплює кілька десятиліть і включає в себе складні політичні, економічні та соціальні фактори, які нарешті призвели до загострення конфлікту в 1914 році. Давайте розпочнемо з кінця XIX століття.
У кінці XIX століття Європа була поділена на кілька держав, які прагнули до економічного та колоніального переваги. Велика Британія, Франція, Німеччина, Росія та інші країни посилювали свої військові сили, а також розширювали свої колоніальні імперії. Цей період, відомий як "Епоха імперіалізму", супроводжувався напруженими змаганнями за контроль над ресурсами, територіями та впливом.
Одним з ключових чинників, що сприяли розгортанню Першої світової війни, були дипломатичні та військові союзи, які формувалися між різними європейськими державами. У 1882 році Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали Версальський союз, тоді як Франція та Росія підписали секретний Двосторонній союз у 1894 році. Велика Британія також уклала угоду з Францією у 1904 році, відому як Угода про Ентенту. Ці союзи створили складну мережу зобов'язань та альянсів, що ускладнило політичну ситуацію в Європі.
Кризи на Балканах також поглиблювали напруженість в регіоні. Після того, як Османська імперія почала втрачати контроль над своїми провінціями на Балканах на початку XX століття, серби, болгари та інші національності почали боротьбу за незалежність. Це призвело до кількох конфліктів, таких як Балканські війни 1912-1913 років, які лише загострили напруженість в регіоні та посилили бажання до воєнних дій.
Коли 28 червня 1914 року в Сараєво Гаврило Принцип, член таємної організації "Молода Босна", вбив австро-угорського спадкоємця престолу, архідук Франца Фердинанда, розпочалася ланцюгова реакція подій, що призвели до Першої світової війни. Австро-Угорщина, побачивши в убивстві привід для втручання в Боснії та Герцеговині, висунула Сербії жорсткі вимоги, які Сербія відхилила. Це призвело до оголошення війни австро-угорцями Сербії 28 липня 1914 року. Система альянсів спрацювала, і незабаром інші держави, зокрема Німеччина, Росія, Франція та Велика Британія, вступили в війну, тим самим перетворивши ворожнечу в світову війну.
Важливо зазначити, що Перша світова війна не була лише європейським конфліктом. Вона також охопила інші регіони світу, включаючи Африку, Азію та океанські острови, де колоніальні держави вели боротьбу за владу та ресурси.
Отже, передісторія Першої світової війни представляє собою складний мозаїчний образ, що включає в себе імперіалізм, націоналізм, військові альянси та регіональні конфлікти, які в кінці кінців привели до одного з найбільш руйнівних і кровопролитних конфліктів в історії людства.
Під час Першої світової війни та різних битв на фронтах від 1914 до 1916 року була використана різноманітна тактика наступу, яка відображала стратегічні та тактичні інновації, спрямовані на досягнення максимальних результатів в умовах нового технічного та військового способу. Ось деякі з цих тактик:
Штурмові атаки: Одні з найбільш відомих тактик наступу включали штурмові атаки, коли великі маси солдатів або "хвилі" військ рушили вперед через відкрите поле, сподіваючись прорвати лінії оборони супротивника. Ці атаки були часто супроводжувані важким артилерійським обстрілом перед розпочаттям атаки.
Глибока проникливість: Іноді використовували тактику глибокої проникливості, коли війська спробовали прорвати лінії оборони супротивника на значній відстані від передових позицій. Це дозволяло створити прогалини в лініях оборони супротивника та створити умови для більш глибоких перемог.
Використання техніки: У зв'язку з технічними нововведеннями військової техніки, такої як танки, бронепоїзди та авіація, з'явилися нові можливості для тактики наступу. Наприклад, танки вперше були використані на полі бою в 1916 році під час Соммської битви, де вони забезпечували підтримку піхоті та допомагали проривати лінії оборони супротивника.
Використання імпровізованих засобів: У воєнний час війська часто виготовляли імпровізовані засоби, такі як саперні підкопи, або використовували природні перешкоди, щоб перевершити лінії оборони супротивника.
Використання підривників та спеціальних військ: Підривники були використані для проведення атак на важливі військові об'єкти, такі як фортеці, мости або тунелі. Вони також можуть бути використані для дестабілізації ліній оборони супротивника шляхом застосування вибухових пристроїв або підриву піхоти.
Усі ці тактики наступу використовувалися на різних фронтах та в різний час війни залежно від конкретних умов, стратегічних мет та доступних ресурсів. Однак усі вони відображали намагання різних сторін досягти переваги в умовах загальної війни.
Серпень 1914 року: Німецький генерал Пауль фон Ренненкампф очолив німецьку 8-му армію, яка діяла на північних територіях Польщі та Литви. Серпень 1914 року: Російський генерал Павло Ренненкампф командував російською 1-ю армією, яка протистояла німецькій 8-й армії під час битви на Мазурських озерах. Серпень 1914 року: Німецький генерал Август фон Макензен брав участь у битві при Танненберзі проти російської 1-ї армії. Жовтень-листопад 1914 року: Австро-Угорський генерал Франц Конрад фон Готцендорф керував військами на Галицькому напрямку, беручи участь у битві під Краковом та Лодзі. Жовтень-листопад 1914 року: Німецький генерал Еріх фон Фалькенгайн очолював німецьку 9-му армію, яка брала участь у битві під Лодзі і пізніше відступала на захід перед російським наступом.
Серпень-вересень 1914 року: Німецький генерал Гельмут фон Мольтке та Гельмут фон Мольтке молодший брали участь у битві при Марні, де вони командували німецькою армією, що вступила в конфлікт зі згустком французьких та британських військ. Жовтень 1914 року: Німецький генерал Еріх фон Фалькенгайн очолював німецьку 9-му армію, що виконувала стратегічну роль у військових діях у Фландрії.
Травень-вересень 1915 року: Німецький генерал Аугуст фон Макензен брав участь у німецьких операціях під час Галицької кампанії. Балканський театр війни: Березень-липень 1915 року: Німецький генерал Аугуст фон Макензен допомагав австро-угорським військам у веденні операцій на південних територіях Сербії. Дарданеллська кампанія: Березень-липень 1915 року: Німецький генерал Отто Ліман фон Сандерс був надзвичайним комісаром і консультантом військових операцій Османської імперії. Це лише деякі з головних подій та військових командувачів, які брали участь у військових діях на фронті зі сторони Центральних держав протягом перших двох років Першої світової війни.
